Німецький дизайнер Сімон Веккерт розробив сорочку з яскравим абстрактним візерунком, який має заважати системам відеоспостереження на основі штучного інтелекту розпізнавати людей.
Проєкт став реакцією на запуск у серпні 2026 року пілотної системи ШІ-відеоспостереження на берлінській площі Котбуссер-Тор.
За словами дизайнера, алгоритми не розуміють, що таке людина, а шукають характерні візуальні ознаки — силует голови та плечей, пропорції тіла й контури фігури. Сорочка поєднує насичені кольори та геометричні форми, які створюють візуальний шум і ускладнюють розпізнавання людського силуету.
Візерунок Веккерт розробив за допомогою нейромережі. Він багаторазово змінював малюнок і перевіряв його на системі розпізнавання об’єктів, доки впевненість алгоритму у виявленні людини не знижувалася до мінімуму.
Дизайнер наголошує: важливі не лише кольори чи форми самі по собі, а їхнє поєднання, розраховане на особливості машинного зору. Для людини це незвичайний орнамент, а для алгоритму він може стати перешкодою для правильного розпізнавання.
Саймон Веккерт – це той самий німецький художник, що декілька років тому влаштував на порожніх вулицях Берліна віртуальні затори. Для цього йому знадобилися лише 99 смартфонів і звичайний візок.
Веккерт поклав увімкнені телефони у візок і прокотив його містом. Google Maps сприйняв десятки повільно рухомих пристроїв за автомобілі та позначив на карті затори. Водії, довіряючи навігатору, могли об’їжджати пробки, яких насправді не було.
Алгоритм оцінює завантаженість доріг за кількістю смартфонів і швидкістю їхнього руху. А от відрізнити автомобілістів від телефонів у візку він не зміг.
Своїм експериментом Веккерт показав, як цифрові карти впливають на реальний світ. Виявилося, що для затору в Google Maps іноді достатньо просто покатати містом майже сотню телефонів.
