Від самого початку повномасштабного вторгнення Росії Україна намагається максимально евакуювати мешканців прифронтових регіонів.
БЛОГОСФЕРА|Кочегарка. Напередодні зими, яка на Донеччині точно мине без газу, уряд вирішив запровадити обов’язкову евакуацію. Більше того, Мінреінтеграції навіть планує розповсюдити її ще на три області.
Паралельно з евакуацією, заради якої своїми життями ризикують десятки поліцейських і волонтерів, у прифронтових містах і селах України відбувається ще один, зворотній процес.
Люди, які не призвичаїлися до життя в Києві, Дніпрі чи іншому тиловому місті, повертаються у свої будинки та квартири в обстрілюваних населених пунктах.
Хтось не зміг жити в соціальному гуртожитку, хтось не знайшов роботи й іще не має пенсії, а хтось просто скучив за своєю домівкою (чи її вцілілою частиною) – пояснень насправді чимало.
Читайте также: Жителей Донетчины собрались расселять в 13-ти регионах.
Раціонально жоден із цих аргументів не зрівняється з цінністю людського життя. Однак, крім самого існування, для багатьох людей у цьому світі є ще щось важливе. Наприклад, дім.
Наприкінці липня журналісти УП потрапити в село Серебрянка на півночі Донецької області – у ньому вже кілька місяців як не було води, світла, газу та зв’язку.
Майже кожна хата в селі, де до війни жило трохи менше тисячі людей, була пошкоджена або розбита вщент. На поодиноких парканах були написи “люди”. Спустілими вулицями там ходили не тільки бездомні коти чи собаки, а й поранені корови.
Читайте также: На Донетчине остаются 350 тыс. чел. Как идет эвакуация и подготовка к зиме?
Через річку від села вже кілька місяців стояли російські окупанти. Підконтрольний їм берег Сіверського Донця, укритий густими зеленими деревами, добре видно з будь-якої точки Серебрянки.
“От з-за Донця сюди і стріляють”, – скаже згодом УП один з місцевих, показуючи на залишки “Градів” на своїй вулиці.
Інший чоловік, отримуючи гуманітарну допомогу, звернувся до УП з проханням розшукати свою дружину Галину Мальцеву.
7 липня вона потрапила під обстріл, отримала складне уламкове поранення і була евакуйована українськими військовими до лікарні в Сіверську. На цьому її слід обривався. Зв’язатися з нею телефоном ні чоловік, ні сусіди з самої Серебрянки не могли.
Журналісти УП одразу ж сконтактували з жінкою та довідалися, що її перевезли в Костянтинівську лікарню. Там пані Галині дістали уламок з нирки та залишили жінку на відновлення.
Читайте также: Монахи Святогорской лавры не хотят эвакуироваться.
За місяць нас набрала сама Галина із запитанням, чи можемо ми відвезти її в Серебрянку. Адже за кілька днів її виписують з лікарні, і вона дуже хоче повернутися до чоловіка. Сам він має інвалідність і виїжджати з села відмовляється.
“Чоловік передав, щоб я їхала додому, бо це краще, ніж десь скитатися. Кому ми нужні? Двоє тепер інваліди”, – розказує жінка дорогою з Костянтинівки.
Як нині виглядає Серебрянка, у яку повертається пані Галина, де після чергового російського прильоту по хаті вона буде жити, і чому її чоловік, навіть після її поранення, навідріз відмовляється евакуйовуватися – у репортажі УП:
Ольга Кириленко, Назарій Мазилюк, УП
Мнения авторов в рубрике «Блогосфера» могут не совпадать с позицией редакции.
