Міжнародна команда дослідників з’ясувала, які саме клітини мозку допомагають накопичувати потребу у сні після тривалого неспання. Йдеться про групу ГАМК-нейронів у ділянці мозку, що називається серединним швом.
У дослідах на мишах вчені помітили, що після шести годин примусового неспання ці нейрони ставали значно активнішими. Причому вони, схоже, відповідають не просто за перемикання між сном і бадьорістю, а саме за так званий «тиск сну» — стан, коли що довше людина або тварина не спить, то сильнішою стає потреба відпочити.
Коли дослідники штучно активували ці клітини, миші спали довше, а їхній сон ставав глибшим. Якщо ж роботу нейронів пригнічували, тварини спали менше.
Ще виразніший ефект виявили під час тривалого пригнічення одразу двох груп клітин — ГАМК- та серотонінових нейронів серединного шва. У таких мишей тривалість повільнохвильового сну скоротилася майже на 70%, а періоди неспання стали приблизно вдвічі довшими.
Після позбавлення сну ці тварини також значно слабше «надолужували» втрачений відпочинок. У них повільніше наростала активність дельта-хвиль — одного з головних показників глибокого відновлювального сну.
Наслідки тривалого порушення цієї системи виявилися серйозними: близько 17% мишей, у яких хронічно пригнічували відповідні нейрони, загинули. Це, за словами авторів, ще раз показує, що потреба у сні є фундаментальним фізіологічним механізмом, а не просто звичкою організму.
Дослідження свідчить, що мозок має окрему систему, яка не лише визначає, коли ми засинаємо або прокидаємося, а й фактично підраховує, скільки сну нам бракує. Водночас результати поки що отримані на тваринах, тому говорити про спосіб безпечно «вимкнути» потребу у сні в людей не можна.
