Уродженка Донецької області Наталя Шило 30 років пропрацювала вчителькою фізики та математики. З рідної Горлівки їй довелося виїхати у 2014, коли розпочалися перші воєнні дії на території України. Час від часу жінка поверталася до тимчасово окупованого рідного міста, щоб навідати матір.
ГОРЛІВКА|Кочегарка. В одну з таких поїздок у 2021 році РФ затримала та помістила Наталю у Донецький ізолятор тимчасового тримання. Як вона дізналася, причиною стали дописи на підтримку України та спротив окупації у соціальних мережах.
Своєю історією Наталя Шило поділилася із Суспільним.
2014 рік та “онлайн-щоденник війни”
Після початку бойових дій на території Донеччини, у 2014 році, з рідної Горлівки Наталя переїхала до Харкова, де прожила й пропрацювала за фахом п’ять років. Потім опинилася в Києві, де ще рік продовжила викладати фізику та математику в одному зі столичних ліцеїв.
Наталя почала вести публічний “онлайн-щоденник війни”, коли її рідну Горлівку окупували російські війська. На її думку, таким чином вона мала можливість фіксувати воєнні злочини, а також реальний перебіг подій на Донеччині: писала про обстріли, настрій у суспільстві, гуманітарні проблеми, а також ціни на продукти, світло, воду й опалення.
“Я писала, що Горлівка — це Україна, що прийшли росіяни. Нехорошими словами писала, яка їхня техніка “нова”. Ну, все описувала. У мене було 6 тисяч читачів”, — сказала вона.
Читайте также: Съездила к больной матери в Горловку, а оказалась в тюрьме
Ув’язнення у Росії
Час від часу жінка приїздила до рідного міста на тимчасово окуповану територію, проводила час з матір’ю. Візити довелось припинити під час пандемії COVID-19, однак у 2021 році Наталя знову вирушила на Донеччину.
Зокрема, під час відпустки влітку 2021 року жінка запланувала поїздку до Горлівки. Наталя розповіла, що зібрала речі та сіла в автобус, проте доїхати до рідного міста їй не дозволили — російські військовослужбовці зупинили транспорт та наказали показати документи:
“Вони мені сказали почекати, а потім пройти контроль. І сказали, що за мною їде міністерство державної безпеки “ДНР”. Причиною затримки назвали шпіонаж, екстремізм, призов до повалення влади — багато статей. Вони сказали, що вони мене шукали декілька років, слідкували за мною. Я зрозуміла, що я приїхала”.
Відео (с 8 мін. 45 сек.):
Читайте также: В “МГБ ДНР” подтвердили задержание жительницы Горловки, которую считают корректировщиком и шпионом
“Мене не били. І мене це врятувало”
За словами Наталі, у день затримання її відвели у підвал будівлі “міністерства державної безпеки” так званої “ДНР” та провели допит. Згодом вона запам’ятала постійних оперативників, які цим займалися. А коли приходили інші озброєні люди в масках, переживала, що ті можуть вдарити її зі спини.
“Лякали. Казали: “Ми зараз вб’ємо тебе і ніхто не знайде”. Не давали спати, не давали їсти. Не давали нічого. Я лягала спати, а вони могли мене підіймати знову на допит. Всю ніч так туди-сюди мене водили. Мене не били. І мене це врятувало. Але я боялася дуже”, — поділилася вона.
У яких умовах тримали полонену
В ізоляторі тимчасового тримання Наталя просиділа більше місяця. Вона розповіла, що весь цей час їй не надавали жодних засобів для гігієни та змінного одягу. Також, за її словами, не було можливості прийняти душ та помити довге волосся.
“Була тільки пляшка, брала теплу воду для потреб. І все. В баню не водили, я голову не мила. Холодною водою сполоскувала, щоб хоча б щось. І то, коли вода була, бо її в Донецьку іноді не бувало. Я була у своїй сорочці й шортах весь цей час. Мені порвали мої кросівки, витягнули супінатор. Я кажу: “А це навіщо? Щоб, я не знаю, не зарізалася, чи що?” — поділилася жінка.
Читайте также: Спецоперация ГУР. Как учительницу Наталью Шило спасли из оккупированной Горловки
Наталя також додала, що у цьому підвалі постійно проводили детальні обшуки, які були для неї дуже принизливими — вони відбувалися під камерами, від яких неможливо сховатися.
“Світло там горить цілодобово. І працювали витяжки, собаки гавкали. Вікна були зафарбовані білим кольором, і стояли ґрати”, — розповіла вона.
Переведення в СІЗО
Через понад місяць після затримання Наталі Шило оголосили обвинувачення, призначили слідчого й перевели у СІЗО №5 у місті Донецьк. Там вона перебувала до 2023 року. Умови проживання, за її словами, були не кращими: дуже маленька кімната на шістьох людей з високими двоповерховими ліжками, які займали майже весь простір.
“Спочатку я спала на другому поверсі. Уявіть: я невисокого зросту, ліжко вище за мене, і сходинок ніяких немає. Тобто там або на руках підтягуєшся, або інші способи залізти. Ходити по камері — місця немає. Якщо злізеш, то сядеш на чуже ліжко, а це теж не дуже добре”, — розповіла жінка.
Читайте также: Служба DW Ukrainian опубликовала сюжет о спасении учительницы из Горловки
Наталя додала, що у СІЗО її приблизно п’ять разів переводили в інші камери. Вона вважає, що таким чином у неї забирали можливість знайти спільну мову з іншими ув’язненими, які могли бути затриманими цивільними українцями або карними злочинцями.
Початок повномасштабного вторгнення
Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення на територію України, Наталя сподівалася, що українські військовослужбовці нарешті звільнять її. Жінка згадує: їй та іншим ув’язненим намагалися нав’язати думку, що Україну захоплять за три дні, проте вірити в це вона відмовлялася.
“Влітку 2022 року “прилетіло” в тюрму. І ми думали, що наші українські війська наступають. І що нас звільнять. Бо іншої інформації у нас просто не було. Ми не знали, що відбувається. Мені з 2014 року казали, що України не буде. А я так відповідала: “Вам доведеться мене вбити. Бо поки є я, є Україна”, — зазначила Наталя.
Звільнення з полону та окупації
За словами Наталі, її випустили з Донецького СІЗО у 2023 році, проте кримінальну справу закрили лише у 2024. Вона зазначила, що це звільнення з тюрми було умовним, оскільки за межі тимчасово окупованих територій їй не дозволяли виїжджати:
“Вони (росіяни, — ред.) сказали: “Ми вас все одно не відпустимо”. Я сказала: “Ну, побачимо”. Я зібрала речі, поїхала. Але мене арештували, повернули назад додому”.
Читайте также: 20 лет заключения или смертная казнь: Как ГУР освобождало учительницу из Горловки
По допомогу Наталя Шило звернулася до Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Вона зазначила, що не може ділитися деталями її визволення, проте не сумнівалася, що це спрацює.
“28 березня 2025 року я перетнула кордон Білорусь-Польща, а вже через годину їхала в Україну, в Івано-Франківськ. У Польщі встигла тільки поїсти, хотіла скоріше потрапити додому”, — розповіла жінка.
Мрії та плани на майбутнє
Наразі Наталя проживає у Києві й проходить реабілітацію в Одесі. Вона поділилася, що планує й надалі жити та працювати в Україні, чекає на звільнення рідної Горлівки та інших тимчасово окупованих міст.
“Я їхала в Україну, тому що це моя країна, і я буду тут жити. Моя мрія, щоб Україна перемогла, а Росія відповіла за свої злочини”, — додала звільнена з російського ув’язнення Наталя Шило.
Ольга Споркіна, Суспільне
Думки, зібрані в рубриці «Блогосфера», можуть не збігатися з позицією редакції. Такі матеріали відображають виключно точку зору автора.
